Гарбузовий дім

...Львів... Досі не можу розгадати твій феномен... Чи то меланхолійна сірість твоїх старих вулиць, чи то велич кам'яних будинків, чи то терпкий, гіркий присмак кави... Все це знову і знову, швидко або томно, в метро тут у Києві, або на парах в універі, або перед сном у ліжку - знову вертає до тих приємних спогадів, до тих днів ... і ночей... Львів - не просто місто... Сумно і соромно, бо живу в Києві, сама не киянка, але такого не маю - міста, в якому хочеться жити і бути, і творити... Кожен раз, вертаючись до столиці, знову занурююсь у депресію і шукаю можливість повернутися знов до тіїє бруківки, до Дзиги, до затишку і тепла, хоча надворі осінь... Просто перед монітором, втомлена від справ, з бажанням висловити свою любов до улюбленого міста...пишу ці рядки і присвячую тобі, Львів... З надією на скорішу зустріч... Автор: Ірина Ро

Свято Христового Різдва належить до найбільших християнських свят, які Церква відзначає особливо урочисто. Кульмінацією святкового приготування є надвечір’я Різдва – день чування, молитви й посту. Святвечір має не тільки глибокі змістом церковні відправи, але передусім він багатий у нашому народі на cповнені символіки обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів, розповідає Юлія КОЦАН. «Час нашого спасення вже настав. Готуйся, вертепе, бо Діва надходить, щоб родити» (Стихира вечірні надвечір’я) Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під